Картинг виник у Сполучених Штатах наприкінці 1950-х років. Го-карти бувають двох типів: безступінчаста коробка передач (CVT) і редуктор. Вони також поділяються на розважальні та гоночні. Карти для відпочинку, також відомі як «карти для відпочинку», не надто швидкі, з максимальною швидкістю 80 км/год, і не потребують водійських прав. З іншого боку, гоночні картинги можуть розвивати швидкість до 130 км/год. Завдяки надзвичайно низькому шасі (лише 4 см над землею) відносна швидкість, яку сприймає водій, у 2-3 рази вища за реальну, тобто він відчуває, що їде зі швидкістю 300 км/год. Особливо в поворотах вони відчувають поперечне прискорення, яке в 3-4 рази перевищує силу тяжіння, створюючи відчуття, з яким не можуть зрівнятися звичайні гоночні автомобілі.
Гоблін-карти з їхньою простою конструкцією, високою безпекою та конкурентними характеристиками стали надзвичайно популярними в таких країнах, як Європа та Японія. Багато всесвітньо{1}}відомих пілотів Формули-1 починали свою кар’єру в-картингу.
